У 2024 році я, як і всі, вже бачив, що AI - це «велика річ». Було зрозуміло, що з ним можна бавитися: генерувати картинки, відео, пробувати чат-ботів, експериментувати. Було зрозуміло й інше: завтра цього буде ще більше.
Але водночас я не відчував, що розумію головне. Я не бачив в AI якогось структурного зсуву, до якого міг би долучитися особисто. Мені бракувало відповіді на просте запитання: де тут важіль, який дозволить мені робити кращі речі, які подобаються саме мені - швидше, дешевше, без команди на десятки людей.
Так, можна зробити круті відео, потім автоматизувати генерацію контенту для соцмереж (і хтось на цьому заробить мільйони). Але такі сюжети мене не зачіпали.
Через це я тоді по-справжньому до AI не долучався. Він здавався важливим, але ніби чогось не вистачало.
Поки мені не трапилася одна стаття
Доленосний графік
Статтю написав Scott Belsky, засновник Behance (рекомендую його Substack). Він опублікував там твіт Sam Lessin (який колись був віцепрезидентом із продукту у Facebook).
У статті був один графік (в початку цієї статті), який миттєво зібрав картину в голові. Він був у формі «штанги» (barbell curve): краї на підйомі, а середина провалена.
Автор намагався відповісти на питання «хто виграє від AI». І запропонував таку логіку: найбільше виграють не ті, хто «посередині», а ті, хто на полюсах.
- Правий край - провайдери AI-інфраструктури
- Лівий край - зовсім малий бізнес, те, що у США називають moms and pops stores.
А ось те, що між ними - середній бізнес і багато «звичайних» компаній - може не отримати переваг, а подекуди навіть програти.
Мене зачепило не це як факт, а як напрям думки. Бо якщо це правдиво хоча б частково, то виходить, що AI - не лише про оптимізацію процесів. Це про перерозподіл можливостей.
Правий край: інфраструктура і «лопати»
На графіку окремо малися на увазі компанії, які дають сам AI: інфраструктуру, моделі, обчислення. Умовний OpenAI та схожі гравці. Їх часто порівнюють із продавцями лопат під час золотої лихоманки: ти продаєш інструмент усім, хто біжить по «золото».
Як ми бачимо, це цілком виправдана думка. Nvidia, Google, OpenAI і всі подібні - на зльоті. Але до нас це прямо не стосується, правда?
Коли розмір працює проти тебе
Тепер про логіку «провалу» великого й середнього бізнесу. Дивно, але чому раптом великий і середній бізнес має просідати в епоху AI?
Автор наводить аргумент: конкуренція з боку малого бізнесу, який отримає просунуті інструменти й зайде на ринки, де раніше сиділи великі компанії, і де раніше були високі бар’єри входу. І ми це вже бачимо! Саме так усе й відбувається.
Є ще один фактор «невдачі» середньо-великого бізнесу в епоху AI, який наприкінці 2024 року був не так помітний. Це низька швидкість впровадження AI-інструментів (про це є багато досліджень).
Як AI робить «маленьке» рентабельним
Сенс «лівого краю» автор пояснював так: малий бізнес отримає просунуті інструменти і, будучи від природи мобільнішим та різкішим, піде на ринки, які раніше були для нього недоступні.
Оце здалося мені дуже цікавим. Нас в економіці вчили про економію масштабу, і вона звучала як вирок для більшості ідей. Ти не можеш побудувати маленький металургійний завод. Або - ближче до нас - ти не можеш зробити рентабельну гру на 1000 гравців.
І це правило працювало десятиліттями. За цей час купу бізнес-ідей поховали як нерентабельні для малого бізнесу. Ну що ж, прийшов AI - час їх відкопувати.
Тепер можна зробити рентабельну гру на 1000 гравців. А що змінилося? Знизилась вартість виробництва, і математика вийшла з «червоних» цифр.
Є компанія, яка робить тисячі дуже нішевих подкастів, де в кожного - аудиторія у сотні людей. І чому це прибутково? Бо один подкаст з AI-диктором коштує 1 долар, а вони згенерували 200 000 подкастів.
Оце вже справді круто. Тепер малий бізнес може реалізовувати проєкти, на яких раніше «не сходилась математика». Але ще цікавіше інше: малий бізнес може реалізовувати ідеї, які раніше взагалі нікому не приходили в голову.
Головний зсув: ідеї, які раніше не виникали
Усі чекають на billion dollar startup by a single person. Можливо, таке вже сталося - просто я пропустив.
Компанія на мільярд, зроблена однією людиною, безумовно, знакова подія. Але не настільки важлива, як те, що AI розширює простір доступних ідей.
І тут я згадав механізм маргіналізації з психології (як ми відсікаємо інформацію, що до нас приходить). У малого бізнесу є ідеї, які він свідомо відкидав: «не злетить, не окупиться». Але є й інший шар: ідеї, які навіть не встигали виникнути. Вони здавалися настільки «не за розміром», що не проходили найперший фільтр уваги.
І ось цей шар - найцікавіший.
Я зараз вірю, що підприємці та невеликі команди, просто граючись з AI, можуть поступово виходити на ідеї, які раніше взагалі не існували в полі можливого. Не тому, що бракувало сміливості, а тому, що це не було частиною доступної реальності.
Радикальні ідеї не народжуються в корпораціях
Коли я дивлюся, як AI впроваджується в більшості середніх і великих компаній, я найчастіше бачу один сценарій: AI «прикручують» до існуючих процесів. Це корисно, але це режим оптимізації. Він робить те, що вже є, трохи краще і дешевше (частіше просто дешевше і гірше).
Чекати радикально нових ідей від великого бізнесу не варто. Там потрібен інший стиль роботи: швидкі експерименти, прототипи, короткі цикли перевірки гіпотез. І саме тут маленькі команди можуть виявитися несподівано сильними.
Ви досі думаєте, що вайбкодинг - це іграшка?
І до чого тут вайбкодинг?
Як ви розумієте, це не про заміну програмістів (ну або не лише про це), і не про «AI пише поганий код». Це про можливість одній людині зібрати проєкт, на який раніше йшли сотні тисяч доларів бюджету.
Тепер одна людина або маленька команда мають перед собою доступ до всього поля ідей, до будь-чого. Бар’єрів на реалізацію майже не лишилося - лишилися бар’єри в голові (і тут AI, на жаль, не дуже допоможе).
