Колишній інженер Gmail ніколи не робив застосунків для iPhone. Він зібрав перший за три тижні з coding-агентами і майже в останній момент зробив частину функцій платними - не заради грошей, а щоб менше писали в підтримку. У березні 2026-го застосунок заробив $66. У серпні - $41 425 за місяць. Без команди, без інвестицій і на SEO, яке всі давно поховали. Розбираю, як це влаштовано і що з цього можна забрати собі.
Що це за проект
Vaultaire - застосунок для iPhone та iPad, у якому можна сховати фото, відео й документи, наприклад знімок паспорта чи свідоцтва про народження, так, що їх не побачить ніхто, крім власника.
Замість пароля - малюнок на сітці 5×5, і різні малюнки відкривають різні сховища, а ззовні не видно, скільки їх. Усе шифрується просто на телефоні, реєстрації немає, і в автора немає доступу до файлів.
Одного разу йому подзвонив агент ФБР - і нічим допомогти він не зміг.
Безкоштовно - до трьох сховищ, 100 фото і 10 відео. Далі підписка або разова покупка назавжди: у жовтні 2026-го рік коштував $19.99, «назавжди» - $39.99.
Історія коротко
Rasty Turek виріс у словацькому селі, після школи поїхав до Бостона працювати в компанії з безпеки, через поглинання опинився в Google, у команді Gmail. Потім кілька стартапів, останній - Pex, технології авторського права для музики й розваг, на венчурні гроші.
За його словами, у 2025-му компанію продали, і він узяв паузу.
Наприкінці 2025-го він почав гратися з coding-агентами - просто перевірити, скільки може зробити один розробник. Ідея захищеного сховища крутилася в голові роками, але вчити всю екосистему iOS заради одного застосунку не хотілося. Агенти закрили саме цю діру.
Одного ранку він написав детальну специфікацію, і за три тижні повного дня агенти зробили застосунок, сайт, скріншоти й тексти.
Застосунок мав бути безкоштовним, але напередодні запуску частину функцій закрили за оплатою - «може, якщо брати гроші, мене залишать у спокої».
Запуск у березні 2026-го пройшов тихо: перший місяць - $66, а першу версію Apple ще й відхилила, бо в описі не було посилання на умови використання.
У липні вже було 17 100 завантажень і 1 287 покупок, $26 384. У серпні - $41 425.
Десь у цей період він майже вдвічі підняв ціну - і кількість покупок майже не змінилася, тобто виручка подвоїлася.
У жовтні, за його словами, застосунок робить $2–3 тисячі на день, завантажень понад 60 тисяч, у роботі версія для Android.
Головна фішка: піти туди, куди лідери не дивляться
Ніша захищених «сейфів» для фото - переповнена. Лідерам по 15 років і більше, у них мільйони користувачів, і пошук усередині App Store давно поділено. Новачку там пробитися майже неможливо.
Але Rasty помітив, що ці гравці взагалі не займаються вебом - їм це не потрібно.
Тож він став забирати в Google ті самі запити, які люди вводять у App Store: «як сховати фото на iPhone», «де зберігати документи на телефоні» і так далі.
Кожен такий гайд веде на застосунок, а посилання стоїть там, де люди зазвичай дочитують. За його словами, з вебу в покупку переходить близько 10%, і сайт зараз дає більшу частину трафіку.
Тут Vaultaire добре перегукується з нашим кейсом Tibo Louis-Lucas: коли сам продукт стає дедалі дешевше створити, головною проблемою часто стає не розробка, а дистрибуція. Просто Tibo вирішував її через партнерів та аудиторію, а Vaultaire знайшов незахищений канал у Google.
Цікаве не саме SEO, а те, як воно зроблене.
Він не написав жодного рядка ні коду, ні текстів для сайту. Щоранку агент:
- бере дані з Google Keyword Planner і пошукової статистики;
- знаходить запити, за якими сайт уже показується, але не отримує кліків, наприклад 16 тисяч показів на 50-й позиції;
- пише під такий запит один гайд;
- публікує його і ставить внутрішні посилання зі сторінок, у яких уже є трафік.
Один гайд на день, а не тисяча згенерованих статей. Через кілька днів Google його підхоплює, трафік росте, трафік конвертується в завантаження.
Схожий принцип автоматизованого пошукового конвеєра ми вже розбирали в кейсі AI/TLDR. Там агент перетворює нові AI-релізи на структуровані пошукові сторінки. У Vaultaire система простіша: вона щодня шукає одну вже помітну пошукову можливість і створює під неї один матеріал.
Друга опора - довіра.
Немає акаунтів, немає сервера, файли шифруються на пристрої, а історія з ФБР, яке нічого не отримало, - найкращий доказ, що обіцянку дотримано.
Для продукту, якому довіряють паспорти й ключі від криптогаманців, це важить більше, ніж будь-яка функція.
Що ще варто забрати з цього кейсу
Не вгадуй канал - міряй.
SEO стартувало повільно: 26 кліків з Google за перші два місяці.
Зрушило після роботи з беклінками - каталоги, перепублікація статей на Medium, Blogger, WordPress.com.
Пошук в App Store зрештою дав близько 60% завантажень, а переклад на японську зробив Японію окремим джерелом продажів на тисячі доларів.
LinkedIn, X і Reddit не дали майже нічого.
Неочікуваним виявився Pinterest: одна спроба - 311 відвідувань, 244 завантаження, 51 покупець і $1 122.
Рекламу в App Store він вимкнув, коли побачив, що вона просто з'їдає органіку.
Піднімай ціну раніше, ніж комфортно.
Засновник відчуває ціну емоційно, бо знає, скільки сил вклав. Клієнт порівнює її з цінністю розв'язаної проблеми. Старим підписникам Rasty залишив стару ціну.
Дорогий тариф не обов'язково показувати всім.
Сімейний план коштує приблизно в 2,5 раза дорожче і з'явився, коли про нього почали просити. У застосунку його не видно - головний екран оплати лишається простим. Але приблизно дві покупки на день проти сотні звичайних уже дають помітні гроші.
Копіюй те, що клієнт не бачить.
Близько 90% рішень про маркетинг і монетизацію він узяв із відкритих розборів інших інді-розробників: як будувати екран оплати, які ціни ставити, як робити скріншоти й підбирати ключові слова.
Оригінальним треба бути там, де це помітно користувачу.
Агенти здешевлюють складність, але не її підтримку.
Стек свідомо нудний: Swift, iCloud замість власного бекенду, сайт на Cloudflare за $5 на місяць. Він не дає агентам додавати нові фреймворки й сервіси лише тому, що це швидко розв'язує поточну задачу.
Це перегукується з кейсом RevFixr: найбільша користь від AI з'являється не тоді, коли агенту просто дають більше свободи, а коли спочатку зрозумілий сам процес і межі, в яких він має працювати.
Не все було гладко.
Перевірка Apple розтягувала дрібні виправлення на тижні, iCloud виявився «чорною скринькою» з недокументованими помилками, а майже 80% виручки - це разові покупки назавжди, тобто регулярного доходу поки мало.
Rasty з цим згоден, але продавати бізнес не збирається.
Як це повторити одному з AI
Сам застосунок для iOS тут не головне.
Переноситься механізм: простий продукт у категорії, де попит уже доведено, + обіцянка, яку можна перевірити, + дистрибуція там, куди давні лідери вітрини не дивляться, і щоденний SEO-цикл на агенті.
Кілька варіантів, де це працює так само:
- Плагіни й розширення: WordPress, Shopify, Chrome Web Store. У каталозі нагорі - гравці з багаторічною історією. Але гайди в Google під конкретні задачі на кшталт «як сховати ціну для гостей у WooCommerce» ведуть прямо на сторінку твого плагіна.
- Шаблони й цифрові товари: Etsy, ThemeForest, шаблони для Notion. Замість боротьби за пошук усередині маркетплейсу - сайт із гайдами під ті самі запити й посиланням на товар.
- Утиліти для локального ринку. Гайди й опис у сторі українською, де лідери категорії не працюють узагалі. У Vaultaire окремою золотою жилою стала Японія - просто тому, що він переклав застосунок.
План на перший місяць: знайти категорію, де в магазині чи маркетплейсі вже платять, зібрати простий продукт за 2–3 тижні з агентами, підняти сайт і налаштувати агента, який щодня бере запити з Search Console, пише один гайд і перелінковує його.
Далі - дрібні дешеві тести каналів і підвищення ціни раніше, ніж здається безпечним.
Одне застереження: у Rasty був досвід у безпеці, гроші й час після продажу компанії, і йому не треба було, щоб застосунок заробляв.
А код, як він сам каже, скопіювати легко. Тому захист тут не в коді, а в позиціях у пошуку, накопичених посиланнях і довірі людей, які тримають у застосунку свої документи.
Висновок
Vaultaire - не історія про геніальну ідею. Це сейф для фото в ніші, де конкурентів повно.
Виграв він не продуктом, а тим, що зайшов у пошук із боку, який лідери не охороняють, і доручив агенту щодня робити одну маленьку якісну річ.
Це той самий зсув, який видно і в інших наших кейсах: у Tibo Louis-Lucas головним активом стала дистрибуція, а в AI/TLDR - система, яка постійно перетворює дані на нові пошукові точки входу.
Коли зібрати продукт можна за три тижні, перевага переходить до того, хто знайшов, звідки прийдуть клієнти, і робить це щодня.
Джерела
- Indie Hackers: How Rasty Turek built Vaultaire in three weeks and grew it to $40K/month - інтерв'ю та відповіді засновника в коментарях, жовтень 2026.
- Starter Story: This app is making $2,000 PER DAY - відеоінтерв'ю, жовтень 2026.
- vaultaire.app - сайт застосунку.
